Тема: Поняття симетрії. Симетрія в природі.
Мета: навчальна - сформувати уявлення про
симетрію (дзеркальну),
прояви симетрії у живій та не
живій природі;
розвиваюча – розвити практичні навички пошуку симетрії в
оточуючому
середовищі;
виховна – виховувати увагу, допитливість, прищеплювати почуття
гармонії, краси.
Тип заняття: комбіноване.
Наочні матеріали та обладнання:
i обладнання для досліду;
i природні маиеріали
i фотоілюстрації.
Місце
проведення: КЮТ „Кварц”.
Додатковий теоретичний матеріал
для керівника гуртка.
„симетрія” - з грецької мови
перекладається як співмірність, однаковість. Поняття яке означає збереження,
повтор будь чого.
Хід
заняття.
І.
Активізація опорних знань гуртківців.
Сьогодні
на занятті ми доторкнемося до
дивовижного математичного поняття - симетрія. У давнину слово «симетрія»
вживалася як «краса», «гармонія». Термін «симетрія» в перекладі з грецького
означає співмірність, однаковість у розташуванні частин.
А можливо, хтось вже чув про симетрію? Ні, ну тоді
ми з вами спробуємо розібратись. Давайте для початку згадаємо, скільки у
кожного з вас оченят, носиків, ручок…. Молодці, це ви добре знаєте, а тепер
спробуємо зрозуміти, що таке симетрія.
ІІ.
Вивчення нового матеріалу.
У будь-якому виді мистецтва значне місце займає симетрія
– засіб створення художнього образу, створення гармонії. Симетрія є одним з
важливих засобів досягнення єдності і виразності композиції в художньому
проектуванні. З симетрією людина зустрічається повсякденно в природі і техніці.
Симетрія проходить через всю багатовікову історію людської творчості, її широко
використовують архітектори, живописці, скульптори, художники-конструктори,
інженери і навіть техніки, біологи,
хіміки і т. д.
Відомий
німецький математик нашого століття Герман Вейль дав визначення симетрії таким
чином: «Симетрія є тією ідеєю, за допомогою якої людина століттями намагається
пояснити і створити порядок, красу і досконалість».
Детальніше із ходом проведення заняття можна ознайомитись за посиланням https://drive.google.com/file/d/1ZchtkIcdWG18WBwOHcko7Rt8_uA1dAkz/view
Тема: Заняття-гра «Майбутні архітектори»
Мета: i навчальна – навчити дітей працювати
в команді, закріпити знання
геометричних фігур;
i розвиваюча – розвити пам'ять, увагу за допомогою ігрових
завдань;
i виховна – виховувати доброзичливе ставлення один до одного і до
старших, бажання допомогти.
Тип заняття: комбіноване.
Наочні матеріали та обладнання:
i ілюстрації;
i різноманітні геометричні фігури;
i м’яка іграшка – зайчик.;
i книга казок;
i дипломи.
Місце
проведення: КЮТ «Кварц».
Хід
заняття.
І.
Активізація опорних знань гуртківців.
Організаційний момент. Діти сідають за парти і вітаються з викладачем. Лунає стук.
-
Діти подивіться хто до нас завітав! Та це ж маленький
зайчик! Та щось він дуже сумний. Давайте спробуємо його трохи розвеселити. Але
спочатку напевно треба познайомитись. Зараз зайчик сідатиме до кожного з вас на
ручки, а ви називайте йому своє ім’я.
-
А тепер ускладнимо, біля
кого зайчик сяде, той називає ім’я свого сусіда.
-
Ну ось і познайомились.
-
Зайчику, я бачу ти приніс портфелика. А можна подивитись що
там? Викладач починає виймати з портфелика малюнки із різними геометричними
фігурами і показувати дітям. (Додаток 1)
-
Ой подивіться що це? Діти називають знайомі геометричні
фігури.
-
Бачиш зайчику, які в нас розумні діти! А це що? Викладач
виймає ще одну картинку.
-
Подивіться, а тут фігурки заховались? Хто зможе їх
відшукати?
-
Ну молодці! Подивіться, зайчик повеселішав. Може тепер
він розкаже нам що з ним трапилось? Викладач зміненим голосом від імені зайчика
і каже.
-
Ось послухайте
казку і все зрозумієте. Викладач розказує фрагмент казки (Додаток 2)
-
Так ось чому наш зайчик сумний він без будиночка
залишився.
Детальніше із ходом проведення заняття можна ознайомитись за посиланням https://drive.google.com/file/d/1iTS7Dm6H_nEmRx0cfDPZwI1u57T4feNa/view
Коза –
Дереза
(українська народна казка –
фрагмент)
Були
собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому,
а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець
її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став доганяти, а дід
став на воротях у червоних чоботях та й питається:
—
Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
—
Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила
кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,—
тільки пила, тільки й їла!
От
дід розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав його.
На
другий день посилає другого сина — меншого. Пас, пас хлопець козу аж до вечора
та й став гонити додому. Тільки став до воріт доганяти, а дід став на воротях у
червоних чоботях та й питається:
—
Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
—
Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок, та вхопила
кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,— тільки
пила, тільки й їла!
От
дід і того сина прогнав.На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу,
пасла весь день; ввечері стала доганяти до двору, а дід уже стоїть на воротях у
червоних чоботях та й питається:
—
Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
—
Ні дідусю, я й не пила, я й не їла: бігла через місточок, ухопила кленовий
листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки
й їла!
От
дід прогнав і бабу. На четвертий день погнав він уже сам козу, пас увесь
день, а ввечері погнав додому і тільки надігнав на дорогу, а сам навпростець
пішов; став на воротях у червоних чоботях та й питається:
—
Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
—
Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий
листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки
й їла!
От
тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона
вирвалась та й утекла в ліс. У лісі бачить коза зайчикову хатку,— вона туди
вбігла та й заховалась на печі.
От
прибігає зайчик, коли чує — хтось є в хатці. Зайчик і питається:
—
А хто, хто в моїй хатці? А коза сидить на печі та й каже:
— Я, коза-дереза, За три копи куплена, Півбока
луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком
замету,— Тут тобі й смерть.
От
зайчик злякавсь, вибіг з хатки…….
Немає коментарів:
Дописати коментар